Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Окей, ребят, раз уж это попросили, то вы готовы услышать мой невероятный рассказ. Присядьте поудобнее, возьмите что-нибудь крепкое, потому что сейчас я расскажу вам о том, как я купил псилоцибиновые грибы и поехал в кругосветное путешествие без денег. Уверен, этот рассказ взорвет ваше восприятие мира!
Всё началось с того, что мои друзья предложили мне попробовать сильную штуку – псилоцибиновые грибы.
Выборка этих грибов оказалась не такой уж и простой задачей. Мы обшарили весь город, переспросили десятки контактов и, наконец, нашли одного знакомого, который сказал, что может помочь. Он связал нас с неким поставщиком, который обещал нам самые качественные грибы во всем городе. Нам было глубоко наплевать на качество, нам нужно было погрузиться в магический мир исследований.
Купив грибы, мы забрались в нашу штучку и решили начать сразу. Кто-то из нас даже делал выборку в том, какие грибы будем употреблять, но кто-то просто взял и съел первый попавшийся экземпляр. Я, конечно, не мог устоять и нюхнуть эту вещь – такой кайф проходит мимо носа только раз в жизни!
И вот, когда уже начались первые изменения в моем сознании, на улицу выбежал мой друг и закричал: "Ребят, я нашел способ получить деньги на путешествие – мы будем продавать мефедрон!" Нам было всё равно, что продавать, главное – получить деньги и отправиться в эпическое путешествие.
Дни сменялись ночами, а ночи – днями. Мы ныряли во все возможные приключения и погружались в настоящую кислоту LSD – нашу поездку не оставляли безумие и галлюцинации. Мы, как настоящие путешественники, открывали новые грани сознания и проникались бесконечной философией мира.
В одном из наших путешествий мы оказались на неизведанном острове, где ни разу не ступала нога человека. Там мы встретили племя маконга и познакомились с их шаманом. Этот парень знал настолько много интересного, что просто не мог оставить нас равнодушными. Он рассказывал о своих обрядах и традициях, которые проникали в душу и вызывали непередаваемые ощущения.
Нашим путешествием руководила только одна мысль – никому не попасться. Мы постоянно проверяли свои вещи, амф, мефедрон, LSD – всё это хранилось в безопасности, но мы все равно не могли избавиться от этого страха. Каждую минуту нашего путешествия мы были на грани измены, но, к счастью, никто не изменил и не сдал нас.
Однажды, когда солнце уже было на медленном закате, мы оказались в городе, полном ярких неоновых огней и залитом рок-н-роллом. Мы решили остаться там на некоторое время и отдохнуть от наших путешествий. На каждом шагу можно было увидеть нишу с искусством и культурой – это было настоящее воплощение свободы. Мы поняли, что наше путешествие подошло к концу и пора расстаться с этой незабываемой жизнью. Мы вернулись обратно, но наши сердца и души остались на тех землях, которые мы обрели с помощью псилоцибиновых грибов.
Вот так, ребятки, закончилась моя история о кругосветном путешествии без денег, с псилоцибиновыми грибами и безумными приключениями. Надеюсь, я смог передать хотя бы крошечную долю того, что пережили мы. И помните, всегда идите своим путем и не бойтесь путешествовать даже в самые невероятные миры!
